Небесна Сотня

Напевно, для кожного з нас «Небесна Сотня» – це Майдан Незалежності і сотня Героїв, які там  загинули. Але це не так!

Їх загинуло значно більше, але це не тільки ті, що загинули на Євромайдані, а й ті, що загинули і зараз гинуть в зоні АТО – зоні антитерористичної операції.

Чому АТО, а не війна?

Напевно, кожен з нас має родичів чи знайомих, які пережили цей неймовірний біль, коли помирає тобі близька, знайома людина. І тільки тоді ми розуміємо цей розпач, який відчували безліч матерів за своїми синами, дружини за чоловіками, діти за батьками. А до того ми цього не зрозуміємо.

Мене також не оминула ця війна: я втратила дуже дорогу мені людину – вуйка Володимира Труша –  близького друга сім’ї і хресного мого братика. Він був викладачем у Львівському університеті ім. Івана Франка і ніколи не хотів воювати. Він був чуйною, доброю, ввічливою і дуже розумною людиною. Мій братик дуже любив розмовляти з ним. У нього залишились маленькі дітки, які вже ніколи не побачать свого татуся, не обнімуть, коли він повернеться з роботи, не запитають, що приніс смачненького. В одну мить їх життя заполонила туга, біль та ненависть. Ненависть до війни, негідників, які увірвались у наше життя і скалічили невинні душі невинних ні в чому людей. І це ще не кінець. Війна тільки у розпалі. Вона триватиме до тих пір, допоки кожен з нас не усвідомить,  що байдужість і легковажне «це не стосується мене» перестане панувати, і не тільки на словах, а й у серцях, навіть таких маленьких, як наші. Адже Вони – Наші солдати – гинуть не просто так, а за нас з вами, за наше майбутнє, краще життя, а воно не залежить від того, який у нас телефон чи автомобіль, або кращий одяг, якою мовою ви розмовляєте чи вивчаєте вірша, кидаєте папірці на вулиці чи ні, вживаєте нецензурні слова чи терпляче ковтаєте злість.

Ми повині, ні – зобов’язані стати кращими. Тому що ті, хто загинули чи на Майдані, чи на Сході заслуговують не тільки на добру пам’ять, а й на наші зміни у поведінці.

Давайте пообіцяємо кожен собі, не один одному, а собі самому, своїй душі, що ми з кожним днем ставатимемо кращими, добрішими, щирішими. І тільки тоді нас почує Бог і змилосердиться над нами, і припиняться людські страждання, і закінчиться ненависна війна.

Я сподіваюся, що не тільки я, а й ви це розумієте…

І прагне цього.

Іванчук-Щур Юлія, 7 – Г клас

Іванчук-Щур Анатолій, 5 – В клас